В деяких містах країни децентралізація пішла так далеко, що місцеві органи самоврядування вже намагаються отримати фінансову вигоду з того, що деякі діти з приміської та сільської місцевості навчаються в містах. Житомирська влада хоче, аби райони відшкодовували вартість навчання дітей у дитсадках та школах міста. І хоча розпочалась ця історія ще в 2017 році, розголосу набрала вже в 2018 Влада Житомира спростила процедуру подання довідок до шкіл та дитсадків про реєстрацію дітей
Звичайно проблема незаконності залучення педагогів до збору довідок у закладах освіти важлива. Але в світлі того, що і інші міста вже готують схожі звернення до сільських рад про відшкодування коштів виникає питання, що буде якщо все ж таки райони кошти не відшкодують і як це може вплинути на учнів? Чи не почнуть їх відраховувати з закладів та примушувати повертатись в сільські школи, які мають значно менше фінансування та гірше облаштовані технічно???
Те, що місцеві влада почала перейматись обрахунками освіти і шукати шляхи наповнення бюджету дуже добре. Але чи всі можливості наповнення бюджету вже вичерпані? Чи всі робітники сплачують податки з своєї зарплатні, чи всі точки прийому металобрухту та наливайки по містам вже впорядковано, що наші місцеві органи почали рахувати сільських дітей? Також пропоную порахувати всіх робітників з сільської місцевості, які працюють в Житомирі і перенаправити їх податки до сільських бюджетів. Так буде створюватись баланс.) Або все ж таки місцевим органам краще вивчити нормативно-правову базу та перестати займатись створенням штучних проблем для сільських дітей.
Про безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти:
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 4 березня 2004 року 5-рп/2004 у справі про доступність і безоплатність освіти «безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України... Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України, за якими повна загальна середня освіта є обов’язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно з частиною 2 статті 3 ЗУ Про освіту в Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
P.S. Якщо в школах є вільні місця то ніхто не може не прийняти дитину в заклад або вимагати за це гроші. Якщо дитина вже навчається, ніхто не може відрахувати її за те, що вона живе в сільській місцевості.
Comments